ЧОМУ НЕ ТРЕБА СТАВИТИ ДИТИНУ У КУТОК?
01.09.2018
Покарання ізоляцією не наближає до мети, спрямованої на те, щоб дитина заспокоїлася й подумала над своєю поведінкою. Ізоляція часто робить дітей більш озлобленими та некерованими, і вони стають менш здатними контролювати себе та обмірковувати свої вчинки. Крім того, ви думаєте, діти часто використовують ізоляцію, щоб замислитися над своєю поведінкою? Може, вас це здивує, але головне, над чим задумуються діти, коли стоять у кутку - як несправедливо з боку батьків так із ними чинити.
Здебільшого батьки використовують куток, щоб покарати за погану поведінку, а не допомогти дитині повернутися до стану спокою або дати їй важливий урок. Заспокійливий, повчальний ефект ізоляції повністю відсутній.
Але головна причина, через яку ми піддаємо сумніву цінність ізоляції, стосується принципової потреби дитини в емоційному зв'язку. Часто неправильну поведінку спричиняє емоційне перенавантаження, а тому потреби чи сильні емоції виражаються в агресивній, неввічливій та конфліктній формі. Можливо, дитина голодна чи втомлена. Можливо, причина в тому, що їй лише три роки, тому її мозок не настільки розвинутий, щоб розібратися і спокійно висловити свої почуття. Це саме ті моменти, коли дитина найбільше потребує підтримки та спокою. Коли її змушують вийти геть та сидіти на самоті, дитина вирішує, що від неї відрікаються.
Як підійти до процесу правильно? Установити тісний емоційний зв'язок, наприклад, сісти біля дитини, поговорити чи заспокоїти - а потім запропонувати "перерву для роздумів". Такий час для роздумів - основа самоаналізу, допомагає ставитися до себе та інших із розумінням та емпатією.
А також дуже корисно брати "перерву для роздумів" не тільки дітям, а й дорослим.
Уривок та ілюстрація з книги "Досить істерик" дитячого психіатра Деніела Сігела та дитячої і підліткової психотерапевтки Тіни Брайсон.
Взято з: #НеБийДитину